Українська література. Коцюбинський М. М. "Дорогою ціною" - твір.

«Втілення глибоких і щирих почуттів в #образах #Остапа і #Соломії за оповіданням М. М. #Коцюбинського «#Дорогоюціною».

План

1)    Хто були Соломія і Остап?

2)    Як вони жили?

3)    Втеча:

а) В дорозі.

б) Далі з Соломією.

в) Біля Дунаю.

г) Перевіз.

д) В комишах.

4)    Остап у турків.

5)    Відчайдушний план.

6)    «Поки не змерзло тіло»

7)    «Чимало води утекло в Дунаї з того часу».

Остап і Соломія були молодими дівчиною і парубком. Остап і його сім'я були худобою пана. Соломію пан силою віддав заміж за хурмана.

Жили вони у вічній покорі. Пан хотів віддати Остапа у рекрути, бо Остап почав розповідати людям, що можна втекти за Дунай. Тобто Остап почав «баламутити» людей. А ще Остап кохав Соломію, але пан не зважив на це і розлучив їх. Набридло Остапові попихання пана і він вирішив втекти за Дунай у Січ.

Соломія переправила його через ставок і Остап вирушив у дорогу. Ідучи темним шляхом, він згадував своїх батьків, своє життя в селі, де він народився, свої дитячі забави. 

Коли почало світати Остап помітив чоловіка, який гукав його, просячи зупинитися. І з подивом впізнав у ньому свою кохану Соломію. Вона заради Остапа кинула чоловіка, село, домівку. Обрізала свої довгі густі коси, перевдяглася у чоловічий одяг, аби йти з ним.

Темної осінньої ночі вони вийшли до Дунаю. Гордовито розлилась могутня річка. Разом з іншими людьми, такими ж шукачами кращої долі, вони дочекалися темряви і побачили човни, які виринувши з мороку, м'яко осіли на пісок. То були прикордонники. 

Всі кинулись у розтіч. Але втекти вдалося не всім. Прикордонники хапали людей. Остапові й Соломії пощастило: втікаючи, вони натрапили на плот і ним переправилися через річку. На тому боці на них чекали безмежні зарості комиша і відсутність їжі.

Комиші не мали ні кінця, ні краю. Та ще й Остапа було тяжко поранено. Соломія спочатку тягла його, а потім вирішила залишити на годинку, щоб розшукати вихід. Вона поклала Отстапа біля маленького озерця, приголубила його і рушила. Але вона заблукала і сили почали покидати її. Відчай охопив дівчину. Остап же тим часом дивом врятувався від вовка і вирішив повзти вперед, аби розшукати Соломію, яка все не поверталася.

Вони натрапили один на одного випадково і дуже зраділи. Вибравшись нарешті з комишів, вони зустріли циган, які й надали їм прихисток. Одного разу, коли Соломія була на роботі, турки забрали циган, а разом із ними й Остапа. Соломія вирішила рятувати коханого.

Турки мали намір відправити Остапа до пана, отримавши за це плату. Дізнавшись проце, Соломія разом із їхнім односельцем Іваном вирішили відбити Остапа.

Та не судилося цьому статися. Остапа таки відвезли до пана, а човен, в якому сиділа Соломія, перекинувся і дівчина, не маючи допомоги, загинула.

Тяжко було Остапові без коханої. Ночами вона снилася йому. Він чув, як вона кличе його, все ще шукаючи в безмежжях Дунаю. Лежала вона на дні холодної річки і чекала на свого Остапа, а душа її рвалася до коханого, до рідного краю.  Не мали інакшої долі в ті часи українці. Воля коштувала дуже дорого, часто за неї платили життям.