Зарубіжна література, твір на тему "Чим близька моєму сучаснику Біблія". Скачать.

Зарубіжна література, твір на тему 

"Чим близька моєму сучаснику Біблія". Скачать. 

«Молітесь Богові одному,

Молітесь правді на землі,

А більше на землі нікому

Не поклонітесь.»

Т. Г. Шевченко

Українському варіанту #Біблії ми завдячуємо Пантелеймонові Кулішу, який разом із фізиком Пулюєм та письменником Іваном Нечуєм-Левицьким воплотив свій задум у життя. На час створення української Біблії видатний фізик перервав усі свої дослідження, а письменники повністю заглибились у роботу над перекладом.

Але (їхня праця залишалась невідомою) дороги, прокладені великими людьми, було занесено піском небуття, яке продовжувалося довгі десятиліття. Вкрадена московитами українська історія, у тому числі й українська Біблія, залишалися невідомими для українців майже сто років.

Нині діти виросли майже без традицій, не отримавши змалку релігійної азбуки духовного життя. І досі дехто вагається, чи повертатися нам до Євангельських джерел. Через роки нав'язаного нам атеїзму, ми так далеко відійшли від правди і від природи, що стали навіть вагатись, чи треба нам повертатись до рідної мови, до своєї матері, до власної домівки…

Українці звикли до пустого життя у великій казармі, де нічийна мова і нічийна пісня:

Мой адрес не дом и не улица –

Мой адрес – Советский Союз.

  Але коли ми прокидаємось, то мусимо вертатись до своїх джерел. Мусимо вертатись до книг батьків, до Біблії. По дорозі ми можемо «зазирнути» до сусідів, прочитати Коран чи Нараяму. Але скільки б не «заглядали», а треба вертатись додому, до Бога своїх батьків.

Зараз ми на роздоріжжі історії, ніби загублена дитина. Але у нас є пам'ять, нас притягає своє коріння. Воно дрімає в крові, вплетено вишиванкою у гени, лежить росами на вранішньому полі, йде ароматами квітів з глибин Української Землі. Вертаючись до своєї пам'яті, вертаємось до свого Бога.

Україна витерпіла муки, нечувані в світовій історії, - руїну храмів і всього народного життя, голодомор, кровопролитні війни, Чорнобильську катастрофу, московську агресію. Змучена і замордована, нині вона знов повертається обличчям до свого Бога і шукає доріг, якими піднестись до нього, бо

чи я зрадити маю святиню,

що дісталась у руки лихим ворогам

і чужій неправдивій богині?

(Леся Українка)

Священні книги Біблії – це ті вершини почуттів і помислів, які маємо опанувати, щоб лише українське нагадувало образ і подобу Божу.

На світі багато добрих книг. Та Біблія вважається Богонатхненною Книгою, тобто написаною людьми, одержимими Духом Господнім. Тому Біблію називають Словом Божим і Об'явленням людині Волі Божої. До цього часу для нас вона була відома лише опосередковано – через твори літератури. Наприклад, через слова Шевченка:

Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, нищих… Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю Слово.

Але мало хто знає, що це «Подражаніє 11 псалму» Шевченка і є слова Священного Письма, тільки вони стали словами Шевченка.

Великий філософ Кант писав: «Існування Біблії є найбільшою користю для народу. Усяка спроба принизити цю книгу є злочином проти людства».

Люди усіх часів читали Біблію по-різному. Мудреці розгадують її як книгу символів і пророцтв. Вчені знаходять у ній невідомі сторінки стародівньої історії. Діти слухають її як чарівну казку.

Біблія складається із 17 історичних книг (Створення світу, потоп, вихід іудейського народу із Єгипту), з 5 поетичних книг (Псалми), Книги Пророків та з Нового і Вєтхого Заповітів. Псалми чудово прекладені на українську мову Тарасом Шевченком. Книги Пророків найбільш спопуляризовані в Україні знову ж таки Шевченком та майже всіма класиками української літератури.

Коли в п'єсі Мольєра «Міщанин-шляхтич» учитель пояснював міщанинові, що таке проза, то міщанин був дуже здивований, почувши, що все своє життя  він говорить прозою. А ми, навпаки, (Ми, українці,) дивуємося, що розмовляємо мовою Євангелія. Бо у цьому й полягає сутність української мови – вона, це втілення мови Євангелія. Ми говоримо цією мовою, коли говоримо про гнаних за правду, про чистих серцем, про блудного сина, про Юду, про Пілата, про невірного Хому, про Різдво Христове…

Ми з дитинства знаємо такі істини: «Не осуджуйте…, щоб і вас не осуджували», «Не шукайте порошини в оці ближнього…, а спершу в своєму…», «Шукайте – і знайдете», «Стукайте – і відчинять вам». Але треба прожити ціле життя, щоб зрозуміти всю правду тих істин, щоб побачити, як то люди вічно потурають своїм слабкостям і ворогують з іншими людьми, бо не можуть піднятися вище.

І Біблія призвана навчити людину, що справді, коли чогось дуже шукаєш, то знаходиш, і коли дуже стукаєш, то відчинять. І коли ми, читаючи різні художні книги, або дивлячись на людей, дивуємося, звідки береться в цьому жорстокому світі людський ідеалізм, лицарство, чистота, безкорисливість, доброта, відсутність корисливого розрахунку, то це йде звідти. Звідти йде також наука чесно стояти на високому і видному місці, щоб світити і згоряти на благо суспільства. Звідти і наука не служити двом панам і не творити собі кумира. Звідти й коротка молитва: «Отче наш…».

Чорнобильска катастрофа привернула увагу всього світу до Біблії через образ Звізди Полин. Цікаво те, що саме завдяки відомій усьому світу мові Біблії, Україна стала об'єктом уваги цілого світу. А для українців це виявилось одкровенням. Завдяки Біблії, до якої ми почали повертатися, весь світ підтримав Україну у її святій боротьбі із російським агресором. Адже у Біблії сказано, що прийде Звір із Вічного моря і зачарує людей своєю харизмою та змусить людей любити себе і вклонятися собі. Світ підтримав Україну, бо мова Біблії йому давно відома, а ми лише відкриваємо їй дорогу у своїх серцях. І цим збагачуємося.

Ми йдемо крізь життя дорогою страждань, але тільки з Христом у серці ми йдемо до Любові. Тільки з Його наукою обираємо важку дорогу правди – над спокусливими оманливими дорогами, що тягнуть вниз. Ось тому сучасні люди обирають шлях Христа, шлях, який вказує Біблія. Сучасній людині вона необхідна для творіння Любові. А Любов призвана перемогти морок Зла.