Дистанційний урок «Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький Принц» у 8 класі

Вітаю всіх моїх активних восьмикласників! Сьогодні ми вивчаємо творчість відомого французького письменника. На додаток до відео даю вам повний його текст, тому ви маєте можливість ще й трошки почитати, а не лише послухати. А зараз не гаймо часу і читаємо:

Антуан де Сент-Екзюпері - письменник, льотчик, філософ. Життєвий шлях письменника з 1900 по 1944 роки.

Повне ім'я: Антуан Жан Батіст Марі Роже де Сент-Екзюпері.

Народився майбутній письменник 22 червня 1900 року в Ліоні, у родині страхового інспектора.

"Граф за походженням, він нагадував кремезного і трохи вайлуватого французького селянина – під два метри, а точніше 1 м 84 см на зріст, широкоплечий, великоголовий, із задерикуватим кирпатим носом, лисуватий, з високим лобом і задумливими чорними очима, що випромінювали якусь магічну силу. Коли усміхався, на щоках з'являлися ямочки..."

Екзюпері не був вундеркіндом, але вже у 6-річному віці склав свої перші вірші, а в 25 років став зрілим письменником, майстром повітряного пілотажу. Крім того, він мав талант універсальний: досконало володів мовою математики, знався на квантовій теорії, вченні про хромосоми і гени, запатентував кілька власних винаходів. Прозаїк оперував філософськими категоріями, був палким і переконливим полемістом, володів неабиякими гіпнотичними здібностями, прославився як блискучий майстер карткових фокусів, чудово малював.

Будучи не тільки льотчиком, а й винахідником, він, взявши гроші в борг, купує літак і бере участь в розробці проекту зі швидкісного перельоту з Парижа в Сайгон. Він дуже поспішає, тому що, щоб отримати за завдання гроші, потрібно виконати його в строк до 31 грудня. Вночі, 30 грудня Екзюпері разом зі своїм механіком терплять крах в Лівійській пустелі, дивом не гинуть і ще кілька днів намагаються вижити без їжі і води. Їх рятують кочуючі бедуїни. Троє діб помирав від спраги у найсухішій та найспекотнішій Лівійській пустелі.

Знаєте, як би цинічно це не лунало, але теперішня ситуація у світі є найбільш вдалою, аби пояснити зміст повісті-казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». У дитинстві, коли я читала цю книжку, я не зрозуміла геть нічого і вважала її однією з найбезглуздіших книжок у світі. 

Ну що, скажіть, розумного у тому, що хлопчик розмовляє з лисом чи щоранку поливає троянду десь у закинутому Богом місці?

Де здоровий глузд у тому, що Принц, мандруючи, зустрічається з геть не пов'язаними між собою людьми?

Який зв'язок між географом, ліхтарником і бізнесменом?

До чого тут Змія і баобаби? Як пов’язати з усім цим честолюбця, а ще дивніше – короля? І чого до всієї цієї різнобарвної маси був приліплений ще й п'яничка? І це в книзі для дітей?!

І весь цей шалений калейдоскоп нас змушували читати в школі, та ще й лаялися: «Чому ви цього не розумієте?!».

Ну, не розуміли ми! Не розуміли!

Лиш тепер, набравшись життєвого досвіду, почувши історію створення казки «Маленький принц», навчившись аналізувати та робити висновки, я, нарешті, зрозуміла, про що писав автор. То ж давайте розбиратися.

Перш за все, повість-казка «Маленький принц» була написана після аварії, яку пережив Антуан де Сент-Екзюпері у 1935 році. Його літак розбився посеред Лівійської пустелі. Троє діб він з механіком намагався вижити там без їжі і води. 

Багато дослідників його творчості вважають, що саме цей факт і відбився на «Маленькому принцеві».

І щоб це пояснити, я повернусь у сьогодення. Ви вже місяць знаходитесь вдома на карантині. Згадайте свій перший тиждень. Як відчуття?

«Ну, ніби все добре, навіть класно: ура! до школи не йти! уроки не вчити!»

Добре. 2-й тиждень! Якими були ваші відчуття? А думки, мабуть, накшталт: «Ще трохи – і я звихнуся!»?

Так, чудово! 3-й тиждень? «І нащо ці уроки, коли до школи не ходиш і вчителя не бачиш?», «Яке безглуздя, оте ваше носіння масок!», «Вася, агов, ти де? Відпишись мені у дірект!», «Га-га! Ги-ги!»… Ну, і в такому ж дусі.

4-й тиждень без людей, без спілкування, з купою уроків: «Та кому воно, до дідька, потрібно?», «О, за вікном сніжинка пролетіла! Ні, не сніжинка, то був Карлсон. Цікаво, а чого йому можна літати без маски? А навіщо він взагалі тут літає? Навіщо він взагалі існує? Яка від нього користь? Він вже нічим не корисний? І життя його пусте: горище, печиво і варення!»

Далі продовжувати не буду. Сподіваюся, ви вже зрозуміли, про що думав і що відчував Екзюпері ці три доби у пустелі:

• -         спека вдень, лютий холод вночі
• -         пустка
• -         травми
• -         холодильника нема, кока-коли теж нема
• -         рація не працює; не знаєш, коли це все закінчиться і що на тебе чекає
• -         починаєш розмовляти сам із собою, а щоб остаточно не з'їхати з глузду, вигадуєш собі співбесідників. І дуже часто це не люди, а якісь незвичайні звірюшки чи предмети: змії, квіти, зірки, барашки…

Ти починаєш розмовляти з ними і запитувати все, що спадає на думку. І, зазвичай, це найпростіші дитячі питання. Але саме в дитячих питаннях, як на мене і автора, прихований глибокий філософський зміст, адже у кожному з нас живе маленька дитина:

-         «Який сенс життя п'янички, бухгалтера і бізнесмена, коли немає води, грошей, цифр, розрахунків і чеків?»

-         «У чому сенс існування короля, коли немає підданих і королівства? Коли свою пиху ти не маєш кому показати і не маєш кого карати, та й нема за що?»

-         «Навіщо вся ця метушня, якщо нема нічого, крім зірок, неба і піску? Навіщо, якщо головне – просто дихати, пити, їсти – вижити!"

Якими б не були зараз ваші думки, а й для усіх нас зараз головне не титули і посади, не гонитва за статками і зарозумілість, головне – вижити і зберегти здоровий ґлузд!

Тепер давайте пройдемося трохи коротким змістом і образами головних героїв повісті

КОРОТКИЙ ЗМІСТ:

Розпочинається повість-казка з того, що оповідач згадує, як колись він був маленьким хлопчиком, який дуже любив малювати. Одного разу він побачив малюнок у книжці, на якому удав ковтає свою жертву, та намалював змію, яка проковтнула слона. Він зобразив, як виглядає при цьому змія зовні і показав малюнок дорослим. Дорослі сказали, що це капелюх і не побачили на малюнку змію. Хлопчику постійно потрібно було пояснювати дорослим, що то змія, а не капелюх. 

І тоді хлопчик намалював ще один малюнок, де зобразив змію зсередини. Дорослі порадили хлопчику не займатись дурницями, а вчити географію, математику, історію.

Після цього хлопчик відмовився взагалі від ідеї стати художником і став пілотом. Він і далі показував цей малюнок дорослим друзям, які йому здавалися розумнішими за інших, але й вони так само не бачили на малюнку змію.

Одного разу його літак розбився в пустелі Сахара. І пілот повинен був відремонтувати його або загинути. Раптом на світанку його розбудив тоненький голосок, він побачив крихітного хлопчика із золотавим волоссям. Цей хлопчик був першим, хто на малюнку одразу розпізнав удава, який проковтнув слона. Хлопчик попрохав пілота намалювати йому баранчика, і к них зав’язалась бесіда.

Хлопчик розповів, що він – Маленький Принц, який прилетів на Землю з планети під назвою Астероїд B-612. Його планета була розміром із будинок. Тому він мав змогу кожного дня прочищати три вулкани і виполювати небезпечні баобаби, які вносять сум і тривогу у душу, коли розростаються. Маленький принц завжди наводив порядок на своїй планеті, його цлюбленим заняттям було дивитись на захід сонця.

Усе змінилося, коли на його планеті з'явилася чудова квітка Троянда, яка проросла з насінини, що залетіла на планету невідомо звідки. Він почав поливати її і піклуватися про неї, та полюбив її. Але вона здавалася йому вибагливою, зарозумілою. Тому хлопчик відчув себе нещасливим і вирішив мандрувати Всесвітом.

Маленький принц в останній раз виполов паростки баобабів і попрощався зі своєю квіткою, яка лише тільки під час прощання зізналась, що любить його.

Він відправився мандрувати і побував на шести сусідніх астероїдах.

На першому жив Король, якому так хотілося мати підданих, що він пропонує хлопчику стати прем’єрміністром. Але Принцеві ця доросла примха здалася дивною і він відправився мандрувати далі.

На другій планеті жив Шанолюб, який хотів, аби його шанували.

На третій – п'яниця. На 4-й ділова людина, а на п'ятій – ліхтарник. 

Ліхтарник дуже сподобався Маленькому Принцеві, тому що цей чоловік дотримувався обов'язку – кожного вечора запалювати і кожного ранку гасити ліхтарі, хоч його планета наскільки зменшилася, що день і ніч змінювали одна одну кожні 3 хвилин. Якби на цій планеті було не так мало місця, Маленький принц залишився б у ліхтарника, бо йому дуже хотілося із кимось дружити. До того ж, на цій планеті можна було милуватися заходом сонця 1440 разів на добу.

На шостій планеті жив Географ. Кожен географ повинен розпитувати усіх мандрівників про ті країни, з яких Вони приїхали, а не про улюблені квіти. Дізнавшись про те, що лише гори та океани вічні та непохитні, а квіти живуть недовго, Маленький принц зрозумів, що його Троянда може загинути без його допомоги та захисту. Але образа на неї ще не пройшла, і Маленький принц відправився далі.

Сьома планета була Земля. На ній налічується 110 королів, 7000 географів, 900 000 ділків, 7,5 млн. п’яниць, 311 млн. шанолюбців. Тобто приблизно 2 млрд. дорослих. Маленький принц подружився зі Змійкою, Лисом та льотчиком. Змія обіцяла допомогти йому, коли він дуже пожалкує за своєю планетою.

Лис розповів йому багато цікавих історій і зокрема про те, що потрібно брати відповідальність за тих, кого приручив. Лис казав, що добре бачить лише серце, очима головного побачити не можна.

Тоді Маленький принц вирішив повернутися до своєї Троянди оскільки він повинен був нести відповідальність за неї.

Він відправився в пустелю до пілота, який намалював йому баранчика у ящику і навіть намордник для баранчика. Після дискусії, яку Принц визнав безглуздою, він зрозумів, що хоче повернутися додому. Маленький принц знайшов Змійку, яка сказала: «Я можу повернути кожного туди, звідки він прийшов: людина повертається у землю, а ти повернешся до зірок», і вкусила його.

Льотчику малюк встиг сказати, що йому не боляче і не страшно, тому сумувати не потрібно. Краще нехай Пілот згадує його, коли буде дивитись на небо.

Пілот відремонтував літак і друзі дуже зраділи його поверненню. Відтоді минуло шість років, пілот полюбляв дивитись на зірки і згадувати Маленького Принца.

Тепер розглянемо образи-символи повісті: 

Гуманізм «Маленького принца» полягає у тому, що цінності відносин двох особистостей безмежні, безмежні глибини кожної людини, що дитина – це маленька людина, що перевага «простих речей і цінностей» над метушнею і складністю «світу дорослих» незаперечна.

«Діти повинні бути дуже поблажливими до дорослих», «Знаєш, чим хороша пустеля? Десь у ній ховаються джерельця»; «Хотів би я знати, нащо зірки світяться? Мабуть, для того, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою», «Коли він запалює свій фонар — ніби народжується ще одна зірка чи квітка. А коли він гасить фонар — ніби зірка чи квітка засинають. Прекрасне заняття. Це по-справжньому корисно, тому що красиво» — і так далі, і тому подібне. 

Це роздуми людини, яка в душі так і лишається дитиною. Для якої все просто і зрозуміло, і лиш дорослі все ускладнюють своїми правилами, умовностями, заборонами і мораллю. Маленький принц своєю безпосередньою дитячою логікою нівеліював усі речі, які дорослі люди вважають такими важливими. А чи не в цьому і полягає весь сенс нашого буття? Ми бачимо світ по-справжньому лише в дитинстві.

Насамкінець, я запропоную вам передивитися ще одне відео.

І домашнім завданям буде: 

Створити словесну (твір) чи художню (малюнок) модель своєї власної «планети», про яку ви мрієте.

УЧНІВСЬКІ РОБОТИ