Щиро вітаю Вас на сторінках свого блогу! Працювати у школі дуже часто - суцільне задоволення. Особливо, коли тобі трапляються неймовірно талановиті учні. Одним із них є учень 11-А класу Тєлєгін Нікіта.
І я із задоволенням представляю Вам його роботу "Рецензія на фільм "Крадійка книжок" за мотивами твору Маркуса Зузака.
Екранізована воєнна драма Маркуса Зузака "Крадійка книг" з перших кадрів тримає свого глядача у біло-сірій гамі. Атмосфера також не є життєрадісною: двоє дітей, брат і сестра, їдуть до своїх майбутніх прийомних батьків на зустріч голоду, холоду та смерті. Стосовно останнього, то головну героїню, дівчинку Лізель, смерть, майже буквально, переслідує. У цьому ж вагоні-експресі, що символічно завершує дитяче безтурботне життя під материнським крилом, помирає її брат. Серед відповіді на її крик жаху і болю знайдеться лише невимовний сум нової "мами": дотації обіцяли на двох дітей, а отримуватимуть лише на одну. Атмосфера справді не надихає?
Квітень 1938. Маленьке місто Молькінг. Разом з першими теплими променями Сонця у світ дівчинки приходять її нові щирі друзі: безробітний гармоніст-батько Ганс та відверто закоханий хлопчик-сусід Руді.
Вже наступного ранку по приїзду, юнак забере її до місцевої школи, яка, тим не менш, також не зустрічає дівчинку з квітами. Як виявляється, Лізель не вміє читати, що стане причиною для насмішок та знущань.
У народі говорять: "Важкі часи народжують сильних людей". Саме на цю думку наштовхнули мене червоні нитки екранізованого роману. Відверте цькування породило у дівчині нестримну жагу до навчання, жорстокість світу - співчутливість до людей (наприклад, єврейського біженця Макса), страждання та смерті близьких - кремезний дух та сильний характер.
Не можна промовчати про любов дівчинки до книг. Опинившись одного разу перед полум'ям, що знищувало тисячі рядків надбання людини за віки свого існування, вона не зрозуміла жорстокість кривдника безмовної книги. Вона йшла додому з Гансом, тримаючи під пальтом ще жевріючу книгу - об'єкт ненависті нацистів та її дорогоцінний скарб. Захоплення дівчинки не мало меж - вона була готова на все, щоб отримати можливість насолоджуватися рядками померлих митців.
Автор наповнює сюжет яскравими художніми деталями: екскурс до професії могильників, як перша прочитана книга, словник на стіні підвалу, перетворений на художню автобіографію гітлерівський "Майн Кампф", сніговик для Макса, чорний від сажі Руді, що так хоче бути схожим на чорношкірого Джессі Оуенса!
Книга перегукується з романом "451° за Фаренгейтом" Рея Бредбері, але ближча до читача, бо замість таємничого і далекого майбутнього автор повертає нас до чорних, але не забутих сторінок Другої світової війни. Спільними рисами є сірість існуючого світу, супротив загальним настроям, змушене ховатися добро та диктатура жорстокої системи речей.
Фільм не намагається подарувати глядачеві надію на краще, він б'є суворою правдою: не завжди позитивні герої доживають до кінця. У цьому й сховані ризики війни: куля не ділить на хороших і поганих людей.
Але ключовим мотивом фільму і головною умовою нездоланності дівчини, як для мене, є роль світлої, доброї душі, полум'я якої не може загасити навіть смерть.
ⒸТєлєгін_Нікіта
Немає коментарів:
Дописати коментар