Есе «Війна за СВІЙ шлях»

Всеукраїнський конкурс на написання есе «Війна за СВІЙ шлях» (дитячий погляд) охоплює учнівську молодь та проводиться у форматі літературних творів публіцистичного характеру.

У листопаді 2022 року учениці нашого ліцею Сіра Анастасія (11 клас) та Левченко Кіра (7 клас) прийняли участь у Всеукраїнському конкурсі есе "Війна за свій шлях" (дитячий погляд). Вітаємо Сіру А. з І місцем у регіональному етапі конкурсу та проходженням в обласний тур!

ЕСЕ "ВІЙНА ЗА СВІЙ ШЛЯХ" 

Війна. Щось далеке і незрозуміле. Ніби з класичної літератури середніх епох: лицарські походи, загадкові пошуки Граалів, громадянські і світовій війни. З підручника історії вони виглядали нереально, але тепер, коли війна увірвалася в рідну країну, зненацька... Вона виглядає, мов божевільний звір, що намагається вирватися з палітурок Гаррі Поттерівських магічних книжок у "забороненому відділі". І немає плаща-невидимки, аби сховатися від неї. І немає чарівної палички, щоб припинити це божевілля. І немає воскресального каменю, щоб повернути загиблих і закатованих...

 Закатованих! Боже! У 21-му столітті! Коли найстрашнішим здавалися лише персонажі "Monsters" в комп'ютерних іграх!
 Старенькі сусідки, здавалося, ловили хайп свого часу, лякаючи нас, безтурботних, якоюсь війною. Вчителі щороку змушували нас покладати квіти на меморіали полеглих у Другій Світовій війні і вшановувати їх пам'ять хвилиною мовчання. Втаємничене дійство, яке здавалося нам дещо безглуздим, у теперішніх реаліях набуло граничної ясності, чіткості і жорстокої реальності. Ми на власні очі бачимо, як рвуться снаряди, летять ракети, здіймаються стовпи диму, як палають будинки, ревуть сирени. Ми самі тепер змушені ховатися у підвалах, здригатися від новин.
 Це було страшно - спочатку. Тепер теж страшно, втім, лють на ворогів, які вкрали наше дитинство, які нищать все довкола, переважує страх.

Неможливо осягнути розумом ту нелюдську ненависть з боку росії до українців. Так само як для мене досі залишається загадкою лють Воландеморта до Гаррі Поттера. Постійно порівнюю події цього року з романом Джоан Роулінг "Гаррі Поттер". Чомусь саме він спадає на думку. Можливо, недарма. Адже, з незрозумілих причин (через якесь дурнувате пророцтво!) темний божевільний чаклун все своє життя проганявся за хлопчиком, який врешті знищив його. Неук! З часів написання Біблій всілякі пророцтва, що супроводжувалися винищенням немовлят певної статі, ні до чого доброго тиранів не приводили. Треба було Воландеморту книжки читати!

Божевільний маніяк путін, одержимий манією переслідування, вважає Україну загрозою своєму нікчемному, бутафорско-величному існуванню. Так само, як Воландеморт, він сказав: "Я знищу вас всіх!", - і тим самим обрав свій темний шлях. 

Втім, доля маніяків однакова - намагаючись знищити дружбу, відданість, любов, вони не розуміють, що скільки не плати криваву данину дияволу, - світло не перемогти! 

А Україна - країна світла. Її місія - оберігати світ і стояти на сторожі, аби ніякі темні сили не мали ні найменшого шансу панувати на землі. Саме завдяки нашій Землі і силі духу, яку вона дає, завдяки друзям і безкорисливості, ми переможемо у цьому двобої. Бо ми - на стороні світла і добра. Я не вірю у казки, проте, вірю у добро і мужність нашого народу, які, як добрий і сміливий хлопчик з роману Джоан Роулінг, здатні протистояти силам зла.

Війна за СВІЙ шлях, СВІЙ вибір жорстока і невблаганна. Чомусь саме ми повинні відстоювати свій шлях до волі так довго і так важко. Протягом століть московська орда намагалася приборкати і знищити Україну. Ми давали їй відкоша, починаючи з невинного: "Та ну, давайте не будемо!", а закінчуємо рішучим: "Ми вас кінчимо, тварюки, навіть якщо самі згинемо! Допекли!" І тут пророцтво збувається: "Нам не жити разом!". Московію поглине морок і пекло, тоді як ми - засяємо на неосяжному обрії світла новою яскравою зіркою. І з нами шуткувати годі, бо нас - мільйони дуже розгніваних українців! І ми зробили свій вибір - ми закінчимо кривавий шлях плюгавого диктатора, засліпивши його своїм сяйвом! 
Patronus Charm!
Згинуть наші воріженьки
Як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, 
У своїй сторонці!