Вітаю Вас! Тут Ви можете почитати і скопіювати есе з української літератури за поезією Євгена Плужника "Вчись у природи творчого спокою".
Есе
"А
журавлі летять на південь" за віршем Є.
Плужника «Вчись у природи творчого спокою»
Восени люблю спостерігати як журавлі летять на південь,
спокійно проводжаючи їх поглядом. Прощально курличачи, вони ніби забирають із
собою літо. З їхнім відльотом стираються насичено-зелені літні фарби і назовні
проступає істинна природа: багряно-жовта, пурпурова, оксамитна. У такі моменти
замислюєшся про плин життя.
У цьому божевільному світі нам так не вистачає спокою! Щоденна
метушня виснажує і позбавляє сил. Виникає нестримне бажання кинути все і летіти
слідом за журавлями, у прекрасну країну, де панує вічне літо. Найбільш вдало,
на мою думку, мій осінній стан відтворено у поезії Є. Плужника «Вчись у природи
творчого спокою». Автор «поділяє» мої думки і дає підказку, як віднайти спокій
і душевну рівновагу для того, щоб рухатися вперед. Він стверджує, що в природі
все влаштовано мудро, що вона, як натхненний вчитель, навчає нас «шанувати
визнаних взірців». І нікуди не треба ходити, нічого не треба шукати – потрібно просто
придивитися і прийняти її дари. Лише той, хто вміє чути природу, може вважатися
повноцінною, щасливою, здоровою і зрілою людиною.
Відлітають журавлі на південь, дозріли їхні пташенята,
визріли плоди – пора збору «врожаю». Восени ми пожинаємо «плоди» наших літ, пізнань,
досягнень, зливаючись з природою, входячи в гармонію зі світом, що закінчив
свій річний цикл. Ми, сповнені досвіду, здобутків, мудрості, знаходимо жаданий
спокій і здатність пережити «зиму», щоб відкритися навесні до нових звершень. Адже
життя не припиняється, воно змінюється з року в рік, даруючи нам нові знання. І
нехай летять журавлі, я спокійний – я знаю, що готовий жити далі.
Немає коментарів:
Дописати коментар