Твір-роздум "Не бійтесь заглядати у словник!"

Твір-роздум "Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля". Читати і копіювати твір-роздум повністю: 

Твір-роздум "Не бійтесь заглядати у словник!"

Замислившись, крокую осіннім Києвом. Розсіяний погляд уривками вихоплює елементи навколишнього пейзажу: вологі від дощу фасади будівель, калюжі під ногами, падаючий листок, чудернацька хмаринка над будинком... Стоп! Читаю табличку: "Бібліотека". Ніколи досі не був у бібліотеці. Ноги самі понесли мене в середину.

- Що Вам? - ввічливо спитала мене худорлява тітонька у величезних окулярах, ледь виглядаючи з-під якоїсь чудернацької конструкції.

- Словник української мови, - машинально говорю першу-ліпшу назву єдиної відомої мені книги. Тітонька здивувалась, але подала?

- Ось, тримайте!

Беру до рук товстий вагомий том. "Навіщо він мені?" - сам собі дивуюся, і раптом у пам*яті спливає кумедний випадок, коли на шкільному диктанті зробив три помилки в одному слові. А чому б не перевірити? Відкриваю словник, а там прості закарлючки. Чорні, одноманітні, які нічого, крім здивування не викликають. Машинально очі починають читати: "Охорона - 1) дія, яку виконують, захищаючи об*єкт; 2) людина, яка захищає від нападу..."

  І раптом перед очима спалахує цілий світ: фільм "Охоронець", від якого я імлів у юності, пронісся перед моїм поглядом від початку і до кінця. Не встиг я оговтатися від цього калейдоскопу образів, мене захлеснула хвиля згадок про парад, який я відвідував минулого року на День Незалежності...

  Тремтячими руками повернув книгу, попрощався і вийшов на вулицю. Так ось він який, світ словниковий! Безглузді на перший погляд гачки можуть розчахнути перед тобою цілий світ, сповнений барвами, звуками, емоціями!

  Отримані враження не відпускали мене до вечора. І я зрозумів: "Не бійтеся заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля"!