Твір на тему "Зима" - "Шаленство природи"

Твір на тему "Зима" - "Шаленство природи". Твори для школи. Українська мова. Складнопідрядні речення. Читати твір, копіювати: 

Шаленство природи

Взимку іноді складається таке враження, що усі 12 місяців навідуються одночасно: дощ, сніг, тепло... Дійсно, буває чудово! Таке буйство стихії! Струмочки дощу на склі, а потім лапатий сніг! Добре сидіти коло вікна, милуючись негодою, і пити гарячий чай.

Яке дивне життя! Гойдаються віти. Так чудернацько малюють на вікні дощові краплі свої візерунки. Ніколи не вгадаєш, як вони "ляжуть" на поверхню скла. Як людські долі. То розбігаються, то зливаються, то відбиваються і розбиваються на друзки...

Аж ось раптово краплі змінюються лапатими, густими, пухнастими сніжинками, вмить вкриваючи все білим простирадлом, мокрим, звичайно, але від цього не менш вражаючим. Чорніють залисини калюж. І ти розумієш, що сухим додому не доберешся. Байдуже!

Додому йдеш неспішно, не звертаючи уваги на сніг і вітер, і мокрі чоботи, і наліпаючий на них такий же мокрий сніг. Ось у садках, на галявинах, у парку сніг лягає білим цнотливим покривалом, а кинув погляд на дорогу - жах! Там він гидливий, чорний, обляпаний, ніби згвалтований.

А які чарівні зимові вечори, коли вертаєшся додому з прогулянки! Коли, розімлілий у теплій хаті, виходиш на морозну вулицю. Як чудово йти взимку, поспішаючи додому! Відчуття неймовірне!!! Все тіло легке, чисте, від гарячого дихання клубочиться пар.

Вечір чистий, як джерельна вода. Здається, що йдеш в рідкому кришталі, а над головою, в чорно-вугільному небі переморгуються, ніби потріскуючи, сліпучі зірки. І наче читаєш таємну книгу самої Зими, яка писала її, мандруючи пустельними, освітленими жовтими ліхтарями, вулицями в тиху, безвітряну, морозну ніч. Ось і рідний провулок. Навколо темно, ані душі, тільки у дворах дзвінко гавкають собаки, що почули пізнього перехожого. І як теплий, що вабить, маячок – освітлене вікно твого будинку. Там чекають затишок, тепло, натоплена піч і смачна вечеря, дбайливо приготована ласкавими маминими руками.

Які ж гарні такі вечори! Душа наповнюється чистотою природи. І з'являється відчуття, що ніщо зле і чуже не зможе здолати тебе. Ти людина! З чистою душею і великим серцем!